Податкові органи піддають сумніву витрати по роялті

Минулого тижня з поінформованих джерел мені стало відомо, що податкові органи провели ряд перевірок платників податків, метою яких було обмеження права на витрати у вигляді роялті щодо об’єктів права інтелектуальної власності, створення яких пов’язано з діяльністю резидентів України; або які були створені виключно з метою застосування механізмів податкового планування.

Загалом перевірки проводилися щодо двох груп платників податків:

- виробників телевізійного контенту (за неперевіреними даними йдеться про Студію «Квартал 95»);

- промислових холдингів, які працюють в сегменті В2В.

Щодо перших, податкові органи вказували на те, що створення об’єктів права інтелектуальної власності - телевізійних програм та іншого контенту, - здійснюється резидентами України (про що свідчить картинка в телевізорі), тому передача таких об’єктів права інтелектуальної власності іноземним компаніям для подальшої репатріації прибутків з України шляхом виплати роялті не має "сабстенсу" (ділової мети, зв’язку з господарською діяльність – як точно це називали, не знаю).

Щодо другої групи, судячи з усього, було використано аргумент, що робота не з споживачами-фізичними особами (тобто модель Business-2-Business) не вимагає наявності засобів індивідуалізації (торгових марок тощо), тому роялті за використання таких торгових марок не пов’язані з господарською діяльністю.

На даному етапі мені невідомо, чи дотримувалися згадані платники податків формальної вимоги абз. 3 пп. 1 п. 140.1.2 Податкового кодексу, про те, що роялті нерезидентам не включаються до витрат, якщо "роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України".

Однак виходячи зі сказаного можна зробити висновок, що податкові органи намагаються поставити під сумнів обґрунтованість схем податкового планування з виплатами роялті у ситуаціях, коли економічний зміст таких платежів є спірним або, принаймні, неочевидним.

Загалом такий підхід відповідає тенденціям розвитку світової практики. Навіть в Російській Федерації, в Податковому кодексі якої немає таких чітких вимог до врахування роялті до витрат, право на зменшення об’єкту оподаткування з податку на прибуток на суму роялті обмежують у разі, якщо такі роялті не мають економічного змісту (див. Дело о Монетке).

Будемо чекати, коли результати вказаних вище дій податкових органів пройдуть стадію судового оскарження і ми будемо мати трохи більше фактичних даних для більш предметної дискусії.

© Микола Хоменко